Маленьке натхнення для великих справ

Майже кожен з нас стикається зі складними періодами в житті, коли все більше і більше втомлюєшся від щоденного навантаження на роботі, нецікавих і разом з тим дуже вимогливих задач, або коли знаходишся в умовах майже повної невизначеності як, наприклад, зараз, та перед фактом, що потрібно починати своє життя майже з початку. Особисто мене такі моменти дуже пригнічують, я починаю втрачати сенс у всьому, що я роблю. Те, що колись мені дуже подобалось, з часом стає тяжкою рутино. Я це маю робити, але зовсім не маю бажання. Це створює відчуття нещастя.

Одного разу я вирішила спробувати щось нове, щоб додати трохи радості та натхнення, творчості, а також почати втілювати свої маленькі великі мрії у життя. Я подумала, чому б мені не перестати чекати, поки я зроблю всі справи зі списку «потрібно зробити», а почати свій день саме з того, що мені хочеться зробити, і що може мене надихнути на решту справ впродовж дня. Ви знаєте, це спрацювало!

Я вже давно думала про те, щоб почати вести свій професійний блог. Дуже давно. Якщо не кілька років, то кілька місяців точно. Я довго відкладала цю ідею на потім, на той час, коли я зроблю а, б, в і так далі зі свого нескінченного списку справ. Одного прекрасного весняного ранку, сонячного на дворі, але сумного в душі та думках, я сіла за свій ноутбук і почала створювати інфографіку для найпершого свого блогерського посту на сторінці в Facebook. В той момент, коли я опублікувала цей перший пост, я зловила себе на тому, що мій настрій значно покращився, я посміхаюсь і відчуваю потік енергії. І на все це мені знадобилась лише одна година мого часу. Не так вже і багато, чи не так?

З того моменту пройшло вже два роки, і за новим потоком рутинних справ я встигла забути, що саме мені допомагає відновлювати свої сили в роботі…

Цієї весни я знову згадала про цей спосіб. Це сталося на Великдень. Я прокинулася вже сумна і з думками про те, що навряд чи щось зможе зробити цей день для мене радісним. Вже деякий час я жила в маленькому селі десь в центральній Франції, де майже немає людей, і взагалі немає комерційної інфраструктури. Тоді мені було непросто придумати щось, що могло б розважити та відволікти від сумних думок. До тих пір, поки я не почала створювати свій власний веб-сайт, про який я мріяла і думала ще з того ранку, як вперше сіла писати пост і створювати інфографіку до нього.

Тепер ранкові години я присвячую тому, що мені хочеться робити. І цей маленький ритуал надає мені крила натхнення, так що новий тиждень із новим списком «треба зробити» не так вже і лякає.

Який висновок? Знову нагадую, і в першу чергу самій собі, що одна маленька справа, яку подобається робити, може надихнути і дійсно надихає на цілий день, тиждень, місяць, і навіть життя.